2019 рік. На тлі зростаючого обурення інвесторів, недобудов у Вінниці та перших публічних звинувачень у шахрайстві, Вікторія Галицька раптово оголошує про участь у парламентських виборах.

Висувається як самовисуванка по 12-му округу у Вінниці — з лозунгами про справедливість, соціальну відповідальність і допомогу дітям.

Зовні — молода та активна бізнесвумен. Насправді — фігурантка майбутніх кримінальних справ за статтями 190 і 191 КК України (шахрайство та розтрата). На той момент десятки родин вже не можуть отримати свої квартири, попри повну оплату.

За даними ЦВК, Галицька провела одну з найдорожчих кампаній серед самовисуванців. Реклама у Facebook, YouTube, плакати, банери, друкована продукція — витрати, що явно не відповідали її офіційним доходам.
Звідки гроші?

На думку слідства та громадських активістів, саме за рахунок коштів, зібраних у інвесторів під виглядом будівництва, фінансувалась політична реклама. Один з вкладників пізніше заявив в інтерв’ю:
«Поки ми сиділи без газу і вікон, її пика висіла на кожному борді».

Що обіцяла Галицька?
– Добудувати «Європейський квартал» до весни 2020 року
– Провести реформу в сфері ЖКГ
– Побудувати дитячий будинок сімейного типу

Жодна з обіцянок не була виконана. Після програшу на виборах (офіційний результат — 3,3% голосів) Галицька зникла з публічного простору. Вже за кілька місяців зʼявилися повідомлення про першу хвилю обшуків в офісах компанії «Династія».

Окрему увагу привертає її політичний і бізнес-зв’язок із колишнім депутатом Вінницької облради Володимиром Барцьосем. Він фігурує у низці кримінальних проваджень, повʼязаних із земельними махінаціями, будівельними схемами та відмиванням коштів. Саме через нього, за даними розслідувань, організовувались «дахи» для об’єктів «Династії», зокрема для ЖК «Європейський квартал».

Галицька і Барцьось, за інформацією журналістів, використовували підставних осіб, на яких оформлювалися компанії та активи. Формально ці зв’язки не підтверджені, але багато збігів у юрособах, проєктах і підрядниках дозволяють говорити про системну співпрацю під виглядом легального бізнесу.
Парадоксально, але політична кампанія використовувалась як спроба захиститися від кримінального переслідування.

Нардеп отримує недоторканність, а увага правоохоронців — знижується. Це пояснює і поспіх у підготовці, і мільйони, витрачені на імітацію «успішної» публічності.

Сьогодні очевидно: політична кампанія Вікторії Галицької була не прагненням служити суспільству, а останньою лінією захисту, за якою ховались борги, недобудови та зламані долі інвесторів.